«Нове Просвітництво»: нова фрактальність у трансформаційних процесах освіти

Анотація

Анотація. Актуальність дослідження відображає єдність вимог Пекінського філософського конгресу «Навчатися бути людиною» та Ювілейної доповіді «Римського Клубу» «Come On! Капіталізм, короткозорість, населення та руйнування планети» (2018 р.), у яких процеси трансформації соціосфери розкриваються з позицій необхідності докорінної ломки духовно-морального світу людини, її світогляду. Фундаментом цих перетворень є перехід в освіті, як іпокрена наших знань, джерело, яке втамовує спрагу у них, до «нового Просвітництва», як вирішального фактору, навчання людини бути нею. Мета статті полягає в обґрунтуванні закономірного та необхідного становлення «нового Просвітництва», розкрити архітектоніку його змісту. Задачі дослідження: у контексті поставленої мети розкрити фактори, які обумовлюють необхідність переходу в освіті до «нового Просвітництва», його якісну відмінність від Просвітництва ХVII–XVIII ст..; охарактеризувати нові зміст «пов’язаності» в освіті на основі використання нових інформаційних технологій; проаналізувати процес формування нового духовно-морального світогляду спеціаліста на універсальних цінностях людства; акцентувати увагу навчає мого на фокусуванні знань стійкого розвитку, як детермінуючого фактору глобальних проблем людства, через взаємозв’язок навчальних дисципліни; важливою складовою виступають вимоги формування нового інтегрального мислення, інноваційного за своєю сутністю та якісно відмінного від аналітичного. Зазначається, що перехід на шлях інтегрального мислення сприяє з’єднанню, погодженню, організації в єдине ціле фрагментів досліджуваного об’єкта. Таке мислення характеризується стабільністю, варіативністю, воно оригінальне своїми зв’язками з наукою та освітою, методологічною дією на індивідуальну та суспільну свідомість. Інтегральне мислення відображає якісно новий рівень інтелекту. Методи дослідження. Заради дослідження сформульованої мети та конструктивного вирішення поставлених задач, у статті використовуються метод абдукції, аналізу та синтезу, історичного та логічного, синергетичний підхід.

Результати дослідження. Репрезентовано нову парадигму освіти – ноосферо-інформаційну, відповідні фрактальності «нового Просвітництва», як його здібності відтворювати себе у змінюваному масштабі. Зміна масштабів соціосфери обумовлена її глобалізацій ними процесами. Експліковано зміст «нового Просвітництва» як якісно нового рівня формування стійких знань тих, хто навчається, на основі інтегрального, інноваційного типу мислення, які базуються на інформаційних ресурсах суспільства, використовуваних сучасних новітніх технологій, а також на ціннісних уявленнях соціуму, як квінтесенції його мудрості, яка сприяє становленню високого рівня індивідуального та суспільного інтелекту. Висновки. Таким чином, становлення «нового Просвітництва» закономірне та необхідне. Це випливає з вимог програми «навчатися бути людиною», воно відображає розвиток внутрішньо упорядкованого процесу освіти. «Нове Просвітництво» є і атрибутивним параметром унікальності, оскільки його немає з чим порівняти, ототожнити; воно є об’єктивний, сутнісний, неповторний феномен; воно оціночне, релятивне, детерміноване попереднім розвитком освіти. Воно обґрунтовано на процесах інтелектуалізації, інноваційності, інформаційності, гуманістичності та може вирішувати задачі, які стоять перед суспільством.