Розвиток інтелекту особистості як стимуляція креативності та критичного осмислення в умовах нформатизації

Автор(и)

  • Влада Білогур Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Богдана Хмельницького, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30839/2072-7941.2019.188745

Анотація

Американський психолог Девід Векслер, який розробив тест на визначення інтелекту, пізніше названий його іменем, під поняттям «інтелект» розуміє здатність до цілеспрямованих дій, раціональне, критичне мислення й ефективну взаємодію з навколишнім середовищем. Цей список можна доповнити ще здатністю вчитися з досвіду. Високий рівень інтелекту людини зумовлений переважно тим, що її мозок утричі більший   за мозок великих приматів. Але різниця не лише в розмірі. Клітини нашого мозку опрацьовують інформацію в десять раз швидше за клітини мозку мишей. Окрім того, клітини кори мають більше дендритне дерево, ніж шимпанзе. Дендритине дерево - це деревоподібне розгалуження нервової клітини, з яким контактують нервові волокна тисяч інших клітин. Ця структура також є обмежувальним фактором щодо кількості інформації, яку здатна сприймати одна клітина мозку. Кора мозку людини налічує 193000 нейронів фон Економо (VEN-клітин), і ці клітини пов’язані з швидкими, інтуїтивним и соціальними рішеннями. Варто зауважити, що у процесі становлення процесу становлення людини інтенсивність сполучення між лівою і правою півкулями послабилася, а водночас посилилися зв’язки в межах кожної з півкуль. Інтелект з точки зору еволюції – істотна перевага, саме тому, знайшовши своє вираження в еволюції, він значно розвинувся. То ж не дивно, що інтелект має в розпорядженні широкий генетичний базис. У нашому інтелекті задіяні численні гени, але деякі з них відіграють особливо важливу роль, наприклад ген FNBPIL, чітко пов'язаний з рівнем інтелекту від шостого року життя. Рівень інтелекту, який вимірюють за допомогою тесту IQ, ґрунтується на невробіологічній основі і опирається на цілу низку ділянок мозку, тому функціональна інтеграція між різними ділянками мозку - один з визначальних факторів. Різні аспекти нашого інтелекту розташовані в різних ділянках мозку. Вербальне, мовне IQ пов’язане з сірою речовиною у моному центрі, тоді як нон-вербальне IQ – із сірою речовиною моторної ділянки руки. У дорослому віці IQ – стабільне. Щодо інтелектуальних здібностей різниїхї статей, то важливим видається те, що чоловіки й тут виявляють значні відмінності в загальному освітньому рівні, просторовий уяві та правописі у порівнянні з жінками. Це можна зрозуміти, адже у чоловіків лише одна Х-хромосома, а саме на ній містяться гени, що визначають наші інтелектуальні здібності, і тому мутація єдиної хромосоми може мати вкрай позитивні або ж негативні наслідки, тому що її не зможе компенсувати, як у жінок, друга Х-хромосома. У різні фази розвитку, найймовірніше, запускаються інші генетичні програми, адже спадковість IQ з віком посилюється. Цей феномен відомий як ефект Вілсона. Успадковування IQ починає окреслюватися із семи років, а у віці від 18 до 20 спадковість IQ сягає 80%, у той час як вплив довколишнього середовища знижується від початку (у віці п’яти років) з 55% до 0% (у віці дванадцяти років). Ефект Вілсона ще не дає під став стверджувати, що середовище ніяк не впливає на розвиток IQ. На початку ззовні надходить когнітивний, стимулюючий досвід і вплив середовища становить 55%. На пізніших стадіях розвитку досвід дедалі впливає на ефект навчання. Це спостереження задає новий напрям старих дебатів довкола теми nature vs nature, себто природа vs культура. Люди з низьким IQ більше піддаються генетичному, а менше – довколишньому впливу. Різниця в інтелекті вникає передусім через генетичні фактори (маленькі варіації в нашій ДНК).Високий інтелект родовий і зумовлений спадково, на нього впливають ті самі гени й фактори навколишнього середовища, що й на інтелект середнього рівня. В осіб з високим рівнем IQ кора головного мозку у віці семи років тонша у порівнянні з особами у кого середній розвиток інтелекту. Але пізніше вона потовщується, передусім у фронтальній зоні. Ця фаза збільшення товщини кори головного мозку триває в них довше, що вказує також на те, що період часу, за який утворюються синаптичні контакти між клітинами мозку, теж затягується. Тож процес мозку в таких людей відбувається інакше. Очевидно, що деякі фактори довкілля позитивно впливають на розвиток IQ. Люди з високим коефіцієнтом інтелекту під час вирішення проблем показують нижчий метаболізм мозку, тобто вони здатні використовувати мозок ефективніше. Чим вищий IQ, тим краща освіта, більший заробіток і довша тривалість життя. Але рівень IQ понад 120 уже не покращує шанс и на соціальний успіх. Коефіцієнт інтелекту Ейнштейна становив 150. Як виявилося, із рівнем IQ 180 ймовірність отримати Нобелівську премію не вища, ніж із IQ 130. Бо в гру вступає багато інших факторів, яких не охоплює коефіцієнт інтелекту, наприклад, креативність, практична та соціальна обізнаність, а також вивчена протягом власного розвитку манера поведінки з іншими людьми та вміння постояти за себе. Часто припускають взаємозв’язок між розміром мозку та інтелектом, яке відіграє надзвичайно велику роль.

Є точка зору вчених, що вундеркіндів у галузі музики, гри у шахи, математики і дещо рідше в образотворчому мистецтві є величезний вроджений талант. У навчанні та спорті важливими не лише вік, коли починаєш тренуватися, а й щаслива дата народження. Більшість топ-гравців команд головної юніорської топ-А хокейної ліги в Канаді й США народилися між січнем і березнем. Бути трохи старшим за інших у класі – перевага, зиск від якої можна отримувати все життя. Бувають діти, які через свій неординарний талант – математичний, мистецький, спортивний - успішно виступають змалку на рівні дорослих. Опосередковано можна довести, що в них права півкуля мозку надзвичайна розвинена. У дітей із талантом для математики права півкуля мозку є надмірно активною, а ліва півкуля мозку слабше розвинена. Психічне наше здоров’я залежить від генетичної комплектації. Наш мозок створений для соціальної взаємодії, тож мусимо його розглядати у соціальному контексті. Мозок невпинно розвивається і функціонує у мінливому соціальному середовищі, відбиває соціальне оточення для передавання його генів далі. Для розвитку мозку дитини вагомий      фактор – мовне середовище, в якому вона зростає. Для успішного розвитку критично мислення потрібно враховувати наступні цілі навчання, які розробили психологи на чолі з Бенджаміном Блумом: 1) когнітивні: знання, осмислення, застосування, аналіз, синтез, оцінка; 2) афективні: сприймання, інтереси, нахили, здібності; 3)    психомоторні: навички письма, мовлення, трудові. Когнітивний критерій – передбачає сформованість у майбутніх фахівців міцних системних знань, необхідних для ефективної професійної діяльності, а також вмінь та навичок їх самостійного пошуку та критичного осм

ислення. Для подальшого розвитку мозку необхідно, щоб кожна людина оцінила свій власний розвиток і зробила наступний крок в його удосконаленні завдяки критичному мисленню та когнітивному розвитку.

Біографія автора

Влада Білогур, Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Богдана Хмельницького

Доктор філософських наук, професор завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання та спортивних дисциплін

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-24