Формування лідерів як основа креативного колективу цифрового суспільства
DOI:
https://doi.org/10.30839/2072-7941.2019.189102Анотація
Сьогодні потрібні лідери, що змінюють все тому що ми живемо у світі, що невпинно змінюється: глобалізація, нестабільність, шалений розвиток інформаційних технологій,загострення конкуренції, впив цифрової економки на нашу свідомість. Світ настільки змінився, що вимагає від сучасних лідерів бути зібраними, зосередженими. Переконливими, сповненими енергії і співчуття, вмотивованими, готовими до співпраці
Лідерство потрібно на всіх рівнях як лідерство, що дає результати. Тому слід постійно розвивати у собі лідерські якості, щоб стати резонансним лідером, для якого потрібна сила емоційного інтелекту. В основі лідерства лежать емоції, тому емоційно свідомий лідер створює резонанс, а, отже, і результат.
Саме лідери повинен створити емоційну атмосферу для креативних інновацій і підвищення лідерського потенціалу своїх підлеглих, але все залежатиме від того, як він це буде робити. Лідер виступає емоційним провідником групи. Головне – це спрямувати емоції людей у позитивному напрямку і розвіяти негативну атмосферу. Коли лідери намагаються викликати позитивні емоції, пробуджуючи у людей найкраще, то такий ефект ми називаємо резонансом, коли лідери викликають негативні емоції, це слід назвати дисонансом [1, с.25].
Дослідження виявило, що чим більш позитивний загальний настрій керівного персоналу, то більш злагоджено вони працювали разом, а отже, врешті справи компаній поліпшувалися. Справедливо і протилежне: чим довше компанією керують люди, які не ладнають між собою, тим гірша її продуктивність.
Тоді «груповий IQ» - загальна сума талантів, які кожна особа приносить у колектив, - залежить від групового емоційного інтелекту, який виявляється у злагодженості роботи всіх членів. Лідер, який має хист до поліпшення співпраці, може підтримувати командну роб ту на високому рівні, а, отже, і забезпечити ефективність і продуктивність спільних зусиль. Дослідження, що відбулися на цю тему, свідчать, що кожен відсоток поліпшення настрою персоналу дає 2% зростання доходу [1,с. 36].
Саме тому лідер повинен розвивати складові емоційного інтелекту, серед яких:емоційна самосвідомість, точка самооцінка, упевненість у собі; емоційний самоконтроль, відкритість, уміння пристосуватись, цілеспрямованість, ініціативність, емпатія, або співпереживання; керування взаєминами, що в цілому буде сприяти змінам в організації.
Головне - це розвиток своєї самосвідомості як глибокого розуміння своїх цінностей і мотивів. Самосвідомі лідери знають куди прямують і навіщо, осягаючи свої цінності, цілі та мрії. Найбільш красномовною ознакою самосвідомості є схильність до самоаналізу й роздумів. Цінності, що спрямовують нас, представлені у вигляді ієрархії емоційно забарвлених думок: угорі – те, що нам «подобається» і що ми вважаємо привабливим, а знизу – ненависне [1].
Інтуїція – важлива для лідера якість, що полягає у застосуванні не лише технічних вмінь, а й життєвій мудрості до ухвалення ділових рішень. Вона природна для самосвідомого лідера. До слухання до самовідчуттів допомагає нам знайти сенс серед усіх цих даних і ухвалити найкраще рішення. Інтуїція нині важлива для лідерів більше, ніж будь-коли, саме тому, що вони просто потопають у потоках інформації.
Будь-який лідер, шляхом серб і помилок, створює для себе такий собі виточений мікрокосм набутого досвіду. Мозок постійно фіксує правила ухвалення рішень, які спрацьовують, а які – ні. Лідери повинні навчитися довіряти своїй інтуїції і це – результат власного досвіду. Самокерування – це концентрована сила, потрібна всім лідерам для досягнення поставленої мети [2].
Самокерування нагадує постійний внутрішній діалог, що являє собою складову емоційного інтелекту. Лідери, які майстерно володіють собою, є втіленням жвавого, оптимістичного ентузіазму, який забезпечує позитивний резонанс.
Лідери не можуть ефективно справитися з емоціями інших, якщо не приборкати своїх. Емоції лідера мають наслідки для суспільства. Лідери, що контролюють свої емоції, краще пристосовуються до змін і допомагають у цьому своїм організаціям.
Резонанс створює не лише хороший настрій лідера і його вміння говорити правильні речі, а й також набір узгоджених дій, які утворюють конкретний лідерський стиль. Чотири із стилів - ідейний, наставницький, приязний та демократичний – створюють резонанс, який підвищує продуктивність, а два інші – радикальний та командний – можуть стати у пригоді в певних ситуаціях, але ними треба користуватися обережно.
Результати засвідчують, що, за однакових умов для всіх, лідери, як застосовували стилі з позитивним емоційним впливом, давали кращі фінансові результати, ніж ті хто вдавався до інших підходів. Ідейний стиль: створює резонанс, бо заохочує людей іти д спільних мрій; має позитивний вплив на атмосферу; найкращий час для застосування – коли для змін потрібне нове бачення або коли потрібно вказати чіткий напрям. Наставницький – створює резонанс, бо лідер пов’язує свої цілі з цілями організації; має позитивний вплив на атмосферу; може покращити продуктивність завдяки розвитку навичок. Приязний – створю резонанс завдяки гармонії і налагодженню зв’язку між людьми; має позитвий1 вплив на атмосферу; найкращий час для застосування - коли в команді існують незгоди, коли бракує мотивації у періоди стресу;або коли потрібно налагодити зв’язки.
Демократичний стиль також створює резонанс – цінує дімки людей та сприяє виникненню відчуття належності і прихильності за допомогою особистого внеску; має позитивний вплив на атмосферу; найкращий час для застосування – для створення підтримки та зголи або для отримання важливого внеску від працівників [1].
Зараз необхідні лідери із баченням; лідери, що резонують;натхненне лідерство. Натхнення разом із тріадою складників емоційного інтелекту - впевненістю, самосвідомістю, емпатією – дає змогу лідерам сформулювати мету, значущу для них та відповідну для їхніх цінностей. Коли настає час змінити орієнтири, упевненість та вміння бути каталізатором змін допомагають полегшити перехід.
Лідерами стають, а не народжуються. Багато високоефективних лідерів природно опановують навички емоційного інтелекту. Дослідження показують, о чудові лідери створюють самі себе, протягом всього життя і роботи, набуваючи навичок, які сприяють їх ефективності. Справді, когнітивні навички постають як мінімальні навички, але вони потрібні людям для виконання звичайної роботи.
Навички емоційного інтелекту складають більшість важливих визначальних здібностей, так як завдяки навичкам самокерування зростіть неймовірні успіхи організації та відповідно її прибутки.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Ірина Козачок
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць «Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії» право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу (visnyk.zgia.zp.ua)