Освіта як основа розвитку інтелектуального потенціалу людини і суспільства

Анотація

В сучасних умовах еволюції суспільства від постіндустріального до інформаційного і «суспільства знань» збільшується інформаційна компетентність, якою повинні володіти випускники ВНЗ. Загальновизнані визначення сучасного суспільства як інформаційного, «суспільства мережевих структур» вказують на зростання саме інформаційної компетентності як однієї з ключових компетенцій, що забезпечує соціальну мобільність індивіда. Розвиток освіти базується                          на якості              освіти,         інноваційній освіті та креативній особистості, яку повинна сформувати вища школа.

Якщо в       країні         вдасться сформувати  правильно вибудувану інноваційну систему, то почнуть спрацьовувати креативно-творчі ідеї і проекти,          з’являтися успішні інноваційні компанії, що вимагає формування нового інноваційного мислення. Саме курс на інноваційно-креативний розвиток дає можливість у подальшому створювати продукти з глобальним ринком. Прикладом можуть слугувати Apple, Microsoft та інші компанії, продукція яких витребувана у всьому світі і приносить зверхприбуток, забезпечуючи економічне процвітання та соціально-політичну стабільність своїм країнам. Тому необхідна інноваційна концепція освіти та розвитку інноваційного соціального підприємництва, для чого ВНЗ повинні готувати інноваційних підприємців.

Проблема взаємозв’язку освіти і бізнесу потребує комерціалізації освіти. Саме тому ВНЗ сьогодні повинні базуватися на:

-                     принципах безперервності і комплексності профорієнтаційного прогресу;

-                     його випереджаючого і превентивного характеру;

-                     принципу персоналізації;

-                     принципу інноваційної спрямованості на створення нового особистісно-значимого освітнього продукту;

-                     принципу соціокультурної орієнтації навчального процесу;

-                     принципу контекстуального включення, тобто орієнтації на розроблення конкретних освітньо- профорієнтаційних проектів всередині освітньої системи;

-                     принципу варіативності предметно-змістовного наповнення освіти у відповідності з профорієнтаційними орієнтаціями студентів.

Національній системі освіти слід бути готовою до того, щоб долати можливі негативні наслідки глобальних зсувів, що характеризують сучасну освіту як соціокультурний феномен у цілому. У сучасному світі глобальної інформатизації та комп’ютеризації свідомості проблема удосконалення змісту освіти набуває першочергового значення. Сучасне суспільство стає більш прагматичним, технократичним, а освіта економічно доцільною. Тому гуманітарна наука в умовах скорочення годин на її викладання все ж таки повинна виступати засобом саморозвитку, самореалізації, самовираження і самоствердження особистості, так як в найбільшій мірі людина розкриває свої здібності у професійній сфері. Суспільство майбутнього як «суспільство знань» базується на інформації та знаннях, тому в такому суспільстві         зростає      потреба у висококваліфікованих, грамотних, освічених спеціалістах, які володіють гуманітарними компетентностями:

-                                            ефективна організація діяльності;

-                                            готовність приймати самостійні рішення;

-                                            критичне мислення;

-                                            побудова відносин співробітництва;

-                                            висока міра відповідальності;

-                                            ініціативність;

-                                            соціальна зрілість;

-                                            культура і грамотність мови і мовлення;

-                                            економічна та управлінська грамотність;

-                                            знання мов;

-                                            уміння працювати в команді;

-                                            робота на результат.

Зміни ідеалу освіти від «людини знання» до «людини культури» (В.Біблер) свідчить про необхідність зміни змісту освіти, націленої  на культуру        як      широку         інклюзивну концепцію буття людини у світі через творчі культурні, соціальні, інноваційні практики.

В умовах прискорення і стиснення часу в умовах інформаційного суспільства зростає роль освіти як виду духовно-культурної практики, що транслює і відтворює соціальний досвід людства.

Не випадково інститут освіти пройшов чотири стадії:

1)                   катехізична (наставницька);

2)                   епістемологічна (знаннєва);

3)                   інструментально-технологічна (технократична);

4)                   миследіяльнісна (перехід від емпіричного способу навчання до концептуального).

Освіта є одним з найважливіших елементів інструментів розвитку інтелектуального потенціалу людини і суспільства покращення і конструювання людини у соціокультурному контексті. Якщо раніше головною задачею освіти вважалася передача знань і контроль за їх освоєнням, тобто домінувала когнітивна (пізнавальна парадигма освіти), то в сучасних умовах інноваційного розвитку головною задачею освіти є формування у студентів і учнів знань та вмінь самостійно мислити і створювати інновації у різних сферах діяльності, що означає перехід на креативну (творчу) парадигму освіти. У цьому випадку когнітивна (пізнавальна) освіта стає тільки начальним етапом креативного(творчого) освіти. Найкращі результати в освіті і професійній діяльності досягаються шляхом креативного і аналітичного (логічного) мислення.

Як висновок зробимо, що майбутнє вищої освіти: ноосферно-інформаційна парадигма совіти, як якісно новий рівень формування інноваційного типу мислення, що базується на інформаційних ресурсах і сприяє на основі креативної методології і досягнень сучасної науки становленню нового типу соціального та суспільного інтелекту як особистості, так і країни. Ноосферно-інтелектуальна парадигма освіти об’єднує інформаційну, інтелектуальну та інноваційну парадигми і забезпечує умови для матеріального, соціального, культурного та інтелектуального розвитку як кожної людини, так і соціуму в цілому.