Вплив цифровізації на розвиток техногенного світу сучасної цивілізації

Автор(и)

  • Тетяна Черниш Спеціалізована школа № 155 з поглибленим вивченням англійської мови

DOI:

https://doi.org/10.30839/2072-7941.2019.189280

Анотація

Упродовж останніх 50 років головними проблемами сучасного людства були перенаселення, брак ресурсів, забруднення довкілля, ядерна війна. Нещодавно до них долучилися нанороботи, які поглинають людей, штучний інтелект т, віруси, що можуть знищити весь інтервент і цей список виосокотехнологічних загроз все більше розширюється [1]. Вчені довели, що людство є потенційним творцем власної загибелі, так як має місце десяток видів діяльності, якою мис бавимо під загрозу майбутнє цілого Всесвіту. Наприклад, унаслідок експериментів із прискорювачами часток може виникнути чорна дира, яка знищить Землю, «страпелька» стиснутих кварків змусить усю матерію в космосі зв’язатися з нею і зникнути. Технофілантропи фінансують діяльність дослідницьких інститутів, покликаних відкрити нові загрози існуванню людства і з ясувати, як уберегти від них світ [2].

Зокрема, йдеться по Інститут майбутнього людства, Інститут майбутнього життя, Центр вивчення екзистенційного ризику та Інституту ризиків глобальної катастрофи. Все ж таки технологічні ризики мають місце і людство має всі можливості, щоб або хвилюватися, або знайти вихід з того положення, що склалося. Наприклад, викид гамма-променів із наднової чи чорної діри може винищити половину планети, знищити озоновий шар, після чого ультрафіолетове випромінювання зітре її другу половину. Або почнуть перевертатися магнітні полюси Землі, унаслідок чого планета стане беззахисною перед проникненням смертоносної сонячної і космічної радіації. У Землю може врізатися астероїд і поховати під собою тисячі квадратних миль, а в повітря здійметься сила-силенна уламків, що затьмарить собою сонце і проллється на нас кислотним дощем [3].

Супервулкани чи масивні викиди лави можуть задушити нас пепелом, СО, сірчаною кислотою. Чорна дира може забрести в Сонячну систему і стягнути Землю з орбіти чи засмоктати її в небуття. Сонце може вичерпати свій водень, стати щільнішим і гарячішим, а на шляху до перетворення на червоного гіганта випарить наші океани. Насправді технології дають нам і надію на те, що цього може не статится і людство омине ці катастрофи, принаймні на якийсь час. Тому маємо змогу слідкувати за гіпотетичним прогресом який допоможе нам обміркувати ці проблеми і пережити (наприклад, вирощування харчових культур під лампами, енергію для яких дає ядерний синтез, чи синтезування харчів на промислових підприємствах як біопалива). NASA винайшло спосіб запомпувати у вулкан воду під високим тиском і охолодити магму так, щоб вони інколи не виривалися на зовні [4].

Тож наша епоха завдяки технологіям з винятково небезпечної перетворилася на винятково безпечну. Саме тому хибним є техноапокаліптичне твердження про те, наша цивілізація стане першою, яка знищить сама себе. Деякі вчені зауважують, що цивілізації могли б відвернути від себе фатальні удари, якби в їхньому розпорядженні були кращі сільськогосподарські, медичні чи військові технології. Ще одна небезпека, яка стоїть перед людством,- це штучний інтелект (ШІ), який називають робопокаліпсисом, назвавши цю технологію «страшнішою за ядерні ракети», який може спричинити загибель роду людського. У цій концепції ШІ постає всесильним чинником, який може виконувати бажання у різних кількостях [5]. У цьому процесі неабияку роль відіграє інтелект як здатність використовувати новітні засоби для досягнення мети. Сьогодні інтелект складається з гаджетів, програмних модулів, що набувають знань про те, як досягти різних цілей у різних сферах, комп’ютери можуть перебирати на себе вирішення деяких проблем, які людям не під силу розв’язати. Технологічний світ подарував нам системи, які можуть водити автомобілі, підписувати фотографії, розпізнавати мову й перемагати людей у телевізійних та комп’ютерних іграх [1, с. 302-303].

Але цей прогрес стався завдяки силі й потужності швидкісних мікросхем і більшій         кількості даних, які дозволяють програмам навчатися на мільйонах прикладів і узагальнювати на основі подібних нових прикладів. Тому реальний віт стає перешкодою для багатьох цифрових апокаліпсисів. Штучний інтелект призначений для того, щоб задовольняти множинні умови, проходити перевірку перед упровадженням і детальніше налаштовуватися для гарантування ефективності і безпеки. Тому штучний інтелект має практичну користm і несе небезпеки [6]. За поширеними уявленнями, чим більший прогрес у технологіях, тим більшою ставатиме деструктивна сила, доступна індивіду. Але оскільки сучасний світ надзвичайно залежний від технологій, відсутність Інтернету спричинить паніку, голод і анархію, люди повинні серйозніше сприймати вразливості безпеки.

Висновок

Тому потрібно зміцнювати безпеку й укріплювати інфраструктуру - військову, фінансову, енергетичну, інтернет-інфраструктуру. Країнам сдід постійно вживати заходів, скерованих проти кібертероризму, біотероризму і призначених для попередження злочинів [6]. Зі зростанням потужності технології стають і більш соціально інтегрованими і все безпечнішими. Серйозні загрози для цілісності інфраструктури країни, імовірно, потребують ресурсів держави, що боротися з трагедіями, катастрофами, трагедіями, винищенням людей, тому технологічний прогрес на основі цифрового виробництва набирає обертів. Кібербезпека стала настільки важливою функцією, що кожен із директорів великого бізнесу нині мусить подбати, що у складі команди був фахівець з досвідом роботи у захисті від кібератак. Сьогодні вирізняють наступні типи кібератак: 1) спрямовані на підрив конфіденційності (викрадення інформації); 2) доступності (знищення доступу до сайту); 3) цілісності системи (руйнування жорсткого диску).

Кібератаки першого типу, націлені на підрив конфіденційності, мають на меті крадіжку або відкриття таємної інформації, як, наприклад, даних кредитних карток чи номерів станових свідоцтв, у незаконний чи недозволений спосіб. Кібератаки другого типу націлені на руйнування доступу до мережі. Зазвичай їх називають «відмовою в обслуговуванні» і націлені на те, щоб «покласти мережу» і зробити її недієздатною. Для маскування свого походження використовуються «зламані системи», які об’єднуються у так звану «мережу ботів», щоб водночас дії «мереж ботів», були спрямовані на великі корпорації або уряди здійснити координовану атаку. Еібератакуи можуть бути спрЯмвоані на знищення цілісноіт мережі, за своєю природою атаки цього типу є більш «фізичними», вони змінюють або руйнують компютерний код і націлюються на пошкодження жорсткого диску, інфраструктри або реальних систем, в результаті чого компютерна техніка перетворюється на купу сміття. Саме тому більшість країн розробляє власні стратегії захисту кіберпростору.

Біографія автора

Тетяна Черниш, Спеціалізована школа № 155 з поглибленим вивченням англійської мови

Вчитель початкових класів

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-25