Нація як історія, пам’ять, мова, культура

Анотація

У статті подається детальний аналіз наукових розробок з проблем становлення нації, а саме процесу національного будівництва та ролі історії, пам'яті, мови та культури у відображенні цього процесу. Дослідження показує, що згідно з примордіалістським підходом, нації не утворюються миттєво, за відповідною політичною волею чи збігом обставин; процес створення та консолідації нації є довгим і значущим, наповненим історичними подіями та національними культурними знаками. Примордіалістські концепції залишаються одностайними у визнанні виняткової важливості психологічних чинників у творенні нації.

Автори досліджують складний комплекс лінгвістичних, релігійних, етнічних, територіальних та міфо-побутових факторів, які визначають формування відповідного типу суспільства. Основою аналітики явища нації є не тільки психологічні, а й соціальні, культурні, політичні, етичні, моральні та аксіологічні аспекти. Нові обговорення концепції системи, такі як солідарність, хабітус, плебісцит, були додані до обговорення нації. З огляду на це, неможливо здійснити звуження явища нації до конкретної проблемної сфери та локалізувати її на інваріантні показники. Формування та оптимізація капіталістичного типу соціальної системи породжує нові чинники в інтерпретації та консолідації нації.

У статті також розглядається побудова нації в контексті міжнародної та державної політики як ключове завдання та з’ясовується консолідуючий та дезінтеґруючий впливи державної та міжнародної політики на процес націєтворення. Причини політичної поразки в розвитку нації можна називати або свідомою маніпулятивною технікою, або спонтанним прорахунком. Розробка альтернативних варіантів історії – це не що інше, як невиправдана політизація, реалізація імперських та колоніальних амбіцій, подолання яких є необхідною передумовою успішного державного будівництва. Встановлення та компенсація маніпулятивного впливу сприяють стабілізації соціальної ситуації та врегулюванню конфліктів, а отже, – національному розвитку. Ключовим моментом тут є створення нації в рамках міжнародної та державної політики, особливо шляхом розмежування консолідаційних і дезінтегруючих впливів державної та міжнародної політики на національне будівництво. Політика об'єднання нації може стати ефективною, коли важливі реформи не поглиблюють фрагментацію нації, а лише нейтралізують її