Нація як історія, пам’ять, мова, культура

Автор(и)

  • D. I. DZVINCHUK Інститут гуманітарної підготовки та державного управління, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна https://orcid.org/0000-0002-6391-3822
  • I. D. OZMINSKA Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна https://orcid.org/0000-0002-2521-8626

DOI:

https://doi.org/10.30839/2072-7941.2018.149627

Ключові слова:

примордіалістський підхід, нація, консолідація, етнічні групи, національні спільноти

Анотація

У статті подається детальний аналіз наукових розробок з проблем становлення нації, а саме процесу національного будівництва та ролі історії, пам'яті, мови та культури у відображенні цього процесу. Дослідження показує, що згідно з примордіалістським підходом, нації не утворюються миттєво, за відповідною політичною волею чи збігом обставин; процес створення та консолідації нації є довгим і значущим, наповненим історичними подіями та національними культурними знаками. Примордіалістські концепції залишаються одностайними у визнанні виняткової важливості психологічних чинників у творенні нації.

Автори досліджують складний комплекс лінгвістичних, релігійних, етнічних, територіальних та міфо-побутових факторів, які визначають формування відповідного типу суспільства. Основою аналітики явища нації є не тільки психологічні, а й соціальні, культурні, політичні, етичні, моральні та аксіологічні аспекти. Нові обговорення концепції системи, такі як солідарність, хабітус, плебісцит, були додані до обговорення нації. З огляду на це, неможливо здійснити звуження явища нації до конкретної проблемної сфери та локалізувати її на інваріантні показники. Формування та оптимізація капіталістичного типу соціальної системи породжує нові чинники в інтерпретації та консолідації нації.

У статті також розглядається побудова нації в контексті міжнародної та державної політики як ключове завдання та з’ясовується консолідуючий та дезінтеґруючий впливи державної та міжнародної політики на процес націєтворення. Причини політичної поразки в розвитку нації можна називати або свідомою маніпулятивною технікою, або спонтанним прорахунком. Розробка альтернативних варіантів історії – це не що інше, як невиправдана політизація, реалізація імперських та колоніальних амбіцій, подолання яких є необхідною передумовою успішного державного будівництва. Встановлення та компенсація маніпулятивного впливу сприяють стабілізації соціальної ситуації та врегулюванню конфліктів, а отже, – національному розвитку. Ключовим моментом тут є створення нації в рамках міжнародної та державної політики, особливо шляхом розмежування консолідаційних і дезінтегруючих впливів державної та міжнародної політики на національне будівництво. Політика об'єднання нації може стати ефективною, коли важливі реформи не поглиблюють фрагментацію нації, а лише нейтралізують її

Біографії авторів

D. I. DZVINCHUK, Інститут гуманітарної підготовки та державного управління, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Доктор філософських наук, професор, директор

I. D. OZMINSKA, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кандидат філософських наук, доцент кафедри публічного управління та адміністрування

Посилання

Mueser, B. (2018). The nation and property in Vattel’s theory of territory. Global Intellectual History, 3 (2), 137–155. doi: https://doi.org/10.1080/23801883.2018.1450615

Talentino, A. K. (2009). Nation Building or Nation Splitting? Political Transition and the Dangers of Violence. Terrorism and Political Violence, 21 (3), 378–400. doi: https://doi.org/10.1080/09546550902950274

Bodemann, Y. M. (2010). Ethnos, race and nation: Werner Sombart, the Jews and classical German sociology. Patterns of Prejudice, 44 (2), 117–136. doi: https://doi.org/10.1080/00313221003714338

Plokhy, S. (2011). Between history and nation: Paul Robert Magocsi and the rewriting of Ukrainian history. Nationalities Papers, 39 (1), 117–124. doi: https://doi.org/10.1080/00905992.2010.532780

Tešan, J. (2017). Defending the Nation from her Nationalism(s). Nationalism and Ethnic Politics, 23 (1), 81–97. doi: https://doi.org/10.1080/13537113.2017.1273681

Mukherji, P. N. (2010). Civic-secular and ethnic nationalisms as bases of the nation-state: multiculturalism at the crossroads? Asian Ethnicity, 11 (1), 1–23. doi: https://doi.org/10.1080/14631360903506745

Nagle, J. (1997). Ethnos, demos and democratization: A comparison of the Czech Republic, Hungary and Poland. Democratization, 4 (2), 28–56. doi: https://doi.org/10.1080/13510349708403514

Duroy, Q. (2014). Neoliberal Europe: Enabling Ethno-Cultural Neutrality or Fueling Neo-Nationalist Sentiment? Journal of Economic Issues, 48 (2), 469–476. doi: https://doi.org/10.2753/jei0021-3624480221

Yack, B. (1996). The myth of the civic nation. Critical Review, 10 (2), 193–211. doi: https://doi.org/10.1080/08913819608443417

Christou, A. (2015). Ageing masculinities and the nation: disrupting boundaries of sexualities, mobilities and identities. Gender, Place & Culture, 23 (6), 801–816. doi: https://doi.org/10.1080/0966369x.2015.1058760

Rudakevych, O. (2012). Dialektyka etnichnoi ta politychnoi natsiyi u poli etnichniyi derzhavi. Politychnyi menedzhment, 4-5, 114–120.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-12-17

Номер

Розділ

Соціальна філософія та філософія історії