DOI: https://doi.org/10.30839/2072-7941.2018.149672

Національна ідентифікація та іншомовна освіта в Україні

L. M. LIASHENKO, K. M. PALAMARCHUK

Анотація


Актуальність теми дослідження полягає в тому, що для інтеграції України в Європейський Союз і досягнення перемоги над Росією в розв’язаній нею «гібридній війні» зразка ХХІ ст. необхідне згуртування українців навколо спільних цілей на основі національної гордості. Українські представники гуманітарних наук вивчають два важливі поняття - українську національну ідею (УНІ) і національну ідентичність, засоби їх вимірювання й розвитку.

Мета дослідження – критичний аналіз спільного та відмінностей понять УНІ та національна ідентичність.

Ціль дослідження - виявити головні труднощі створення і поширення всепереможної УНІ в умовах сьогодення; дослідити практику вивчення і вимірювання численних характеристик національної ідентифікації соціологами та іншими українськими науковцями (у першу чергу - мовної теми).

Методологія дослідження має сучасний системний та мультидисциплінарний характер. Метод діалектичного аналізу запозичений філософії, еволюційний підхід - з історичних наук, порівняльного аналізу - з лінгвістики і педагогіки та ін. Ми будемо постійно звертатися до найновіших наукових відкриттів з етології, когнітології, нооісторії й інших молодих наук, необхідних для прогнозів у темі «національна ідентифікація», зокрема, стосовно запозичення зарубіжного досвіду в захисті національної мови й розумному викладанні іноземних мов.

Головним результатом дослідження є доведення необхідності створення і застосування УНУ як стратегічного засобу зміцнення України. УНУ-21 має спиратися на поєднання нооісторії як суми точних датувань археологічних знахідок і розшифровки ДНК їх органічної частини. Факти про Велике Трипілля та інші досягнення пращурів українців за 15 000 років уже підвищують національну гордість і створюють науковий світогляд. Нооісторики створили нову теорію походження сім’ї індоєвропейських мов і підтвердили гіпотезу німецьких лінгвістів з ХІХ ст. про поширення цієї сім’ї з лісостепів України. Ці й інші факти формують високу національну гордість, яка значно полегшить вирішення мовних проблем.

Висновок: нами доведено, що для України-2018 у мовній темі особливо високе значення має досвід Ірландії. Цю країну на 800 років колонізувала Велика Британія. Ірландці зазнали мовного розколу і відділення частини нації, але не втратили рідну мову й після економічної перемоги над колонізаторами в умовах дуже високого рівня життя розпочали урівноважено відновлювати ірландську мову на позиції головної державної мови

Ключові слова


рідна мова; іноземні мови; Українська національна ідея; національна гордість; національна ідентифікація; Велике Трипілля; індоєвропейські мови; мовні зміни в Ірландії

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Andrushchenko, V., Gubersky, L. Michalchenko, M. (2002). Kul'tura. Ideolohiya. Osobystist': Metodoloho-svitohlyadnyy analiz. Kyiv: Znannya Ukrayiny, 578.

Verdinskih, K., Verstiuk, I. (2018). Slovo o move [Word about Move]. Novoye vremya, 37, 24–28.

Yermolenko, A. (2009). Natsional'na identychnist' chy «natsional'na ideya» [National Identity or "National Idea"]. Natsionalʹna bezpeka i oborona, 7, 33–34.

Identychnist' hromadyan Ukrayiny: tsinnisno-oriyentatsiynyy aspekt (Rezul'taty sotsiolohichnoho doslidzhennya) [Identity of Ukrainian Citizens: Value-Oriented Aspect (Results of a Sociological Survey)] (2017). Natsionalʹna bezpeka i oborona, 1-2, 3–61.

Korsak, K. V. (2015). "Ukrayinsʹka ideya – XXI" – dukhovna osnova Vitchyzny ["Ukrainian Idea – XXI" – the spiritual foundation of the Fatherland]. Svitohlyad, 2, 38–45.

Liashenko, L., Solovey, N., Palamarchuk, K. (2018). Svitovi movni protsesy ta stratehiya inshomovnoyi osvity v Ukrayini [World Language Processes and Strategy of Foreign Education in Ukraine]. Humanitarnyy visnyk Zaporizʹkoyi derzhavnoyi inzhenernoyi akademiyi, 72, 155–163. Available at: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/gvzdia_72_16.pdf

Malyarchuk, B. D., Derenko, M. V. (2007). Struktura russkoho henofonda [The structure of the Russian gene pool]. Priroda, 4, 21–28.

Mikhalchenko, M. (2005). Natsionalʹna ideya yak rehulyatyvna syla v zahalʹnonatsionalʹnomu ta rehional'nomu masshtabakh [National idea as a regulatory force nationwide and regional]. Rehionalʹni versiyi ukrayinsʹkoyi natsionalʹnoyi ideyi: spilʹne ta vidminne, 9–35.

Pelagesha, N. (2008). Ukrayina u smyslovykh viynakh postmodernu: transformatsiya ukrayins'koyi natsional'noyi identychnosti v umovakh hlobalizatsiyi [Ukraine in semantic wars of postmodernism: transformation of Ukrainian national identity in the conditions of globalization]. Kyiv: NISS, 288.

Pravda pro pokhodzhennya ukrayins'koyi movy [The Truth About the Origin of the Ukrainian Language]. Available at: http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2012/10_12/04/tyshenko/tyshenko.pdf

Kremen, V., Nikolajenko, S., Stepko, M. et. al. (2006). Higher Education in Ukraine. Bucharest, CEPES, 99.

Irlande. Dictionnaire encyclopedique Quillet. Tome 5 (Hem-Lis) (1986). Paris, Edaitaion Quillet, 3522–3523.

Ireland. Focus on the Structure of Higher Education in Europe 2006/07. National Trends in the Bologna Process (2007). Brussels, EURYDICE, 181–186.

UNESCO Science Report 2010. The Current Status of Science around the World (2010). Paris, UNESCO Publishing, 520.


Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2018 Л. М. Ляшенко

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN (print) 2072-1692, ISSN (on-line) 2072-7941