Елітарна якість вищої освіти як наслідок глобальної інтернаціоналізації

Анотація

Актуальність і розробка проблеми. Після II світової війни керівники і провідні науковці людства були змушені шукати нові принципи і методи управління. З’явилися нові теорії аналізу складних систем. Група Д. Медоуза в Римському клубі та інші аналітики виявили факт занурення людства в незворотну і смертельну кризу. Досьогодні економісти і політики не запропонували спосіб гарантувати порятунок. Однак є консенсус, що надії можуть бути пов'язані з розвитком освіти та науки в світі. Тому все частіше використовується фраза «інтернаціоналізація вищої освіти (ІВО)», а кількість наукових праць стрімко зростає. Однак, на нашу думку, феномен ІВО сприймається поверхово через неуважність до останніх наукових досягнень, за якими не слідкують науковці-гуманітарії. Це викликало наш інтерес і стимулювало прагнення довести, що в світі процес ІВО розпочався відповідно до законів еволюції промислового виробництва.

Метою нашого дослідження є застосування теорії аналізу дуже великих систем до явищ інтернаціоналізації всіх видів і варіантів для отримання найбільш ймовірних сценаріїв людського прогресу. Завдання дослідження ми вбачаємо в критичному аналізі поміченого нами тренду фрагментації процесу підготовки кадрів найвищих кваліфікацій у просторі й часі та перетворення фігури молодого працівника з національного в інтернаціональний “продукт” діяльності наявних класичних і нових систем навчання і професійної підготовки.

Результати дослідження в своїй основі все ж спираються на історичні методи у поєднанні з досягненннями молодих наук – синергетики, теорій складних систпем та ін. Була створена оригінальна таблиця задля співставлення аграрного, індустрального та інформаційного суспільств – тих, у межах яких зростала система вищої освіти. Наведення її характеристк довело, що з наближенням до сьогодення зменшувалася автономія університетів, зростав розмір всієї системи та її орієнтованість на політично-економічні запити. Вказано період часу, коли вища школа розпочала втрачати свій національний характер і набувати рис інтернаціональності. Відзначено, що це співпало зі зростанням обсягу і впливу глобалізації та вивченням її переважно у межах гуманітарних наук.

У статті викладено поширені уявлення про взаємодію у вищій освіті впливів глобалізації та інтернаціоналізації, основні визначення і диференціацію тощо. Наведені новітні дані про врахування інтернаціоналізації у межах університетів та далеко поза ними в державних та міждержавних інституціях. У висновках і рекомендаціях сформульована і доведена основна гіпотеза всього нашого дослідження та його головний результат. Він полягає у тому, що вища школа в цілому стала відтворювати шлях промисловості з її варіантом інтернаціоналізації – поєднанням у виробах продукції багатьох держав.

Наш висновок: ми стверджуємо, що і у вищій освіті розпочався поділ у часі й просторі навчальних програм, закладів, місць стажування і т.д. Замість забезпечення отримання PhD-компетентності у межах однієї держави вигіднішим виявляється базове шкільне навчання в одному місці, профільне середнє – в іншому, бакалаврська чи магістерська програма у країні “А”, аспірантура – десь у “В”, остаточне професійне вдосконалення – у кращому в світі центрі з МВА чи якоїсь іншої підготовки в Лондоні чи Гарварді. З цього випливає що ресурси України чи навіть більшої держави вже виявляються недостатніми для підготовки національних кадрів найвищої можливої світової якості. Подібний “продукт” вже став інтернаціональним