Розвиток людських ресурсів системи управління: приклад організації дозвілля
DOI:
https://doi.org/10.30839/2072-7941.2017.94508Ключові слова:
людські ресурси, управління, розвиток персоналу, процес адаптації, трудові відносиниАнотація
У статті проаналізовано аспекти удосконалення системи управління проблематично людськими ресурсами, що ідентифікує особливості практики управління людськими ресурсами в організації дозвілля та сприяє розробці заходів щодо вдосконалення системи управління людськими ресурсами. З метою досягнення встановити цілі теоретичного аналізу та емпіричного кількісного дослідження були проведені за допомогою онлайн анкетного опитування.Анкета була відправлена до різних сфер дозвілля сервісних організацій, що працюють в Kaunas city та Каунас області. У дослідженні брали участь 66 дозвіллєвих сервісних організацій. Це дослідження показало, що організації дозвілля платити менше уваги на нових співробітників та їх адаптації процесу, але більше зосереджені на розвитку та кваліфікації співробітників, які працювали там протягом більш тривалого періоду.Аналіз даних показав, що співробітників часто відчувають негативну психологічну обстановку на робочому місці, які можуть виникнути через досвідчені рутини, недооцінку роботи, відсутність уваги до працівників та інші. Головний висновок - удосконалення управління людськими ресурсами в організації дозвілля вимагає інтегрованого підходу. Багато факторів, таких як умови праці, персонал взаємозв'язку тощо, може викликати негативні емоції співробітників, які в свою чергу призведуть до збільшення незадоволеності результатами виконаної роботи і можуть призвести до гіршого, - результатів організації.Дозвілля організації повинні приділяти більше уваги до адаптації і компетентності розвитку нових співробітників, а також зосередитися на особистості, ініціативи працівників та їх заохочення до творчостіПосилання
Armstrong, M. A. (2006). Handbook of human resources management practice. London., Kogan Page. Handbook of Human Resource Management Practice. London: Kogan Page. 982 p.. 2006. ISBN-13: 978-0749446314
Aryanto, R., Fontana, A., Afiff, A. Z. (2015). Strategic human resource management, innovation capability and performance: An empirical study in Indonesia software industry. Procedia - Social and Behavioral Sciences 211, 874 – 879. Doi:10.2016/jsbspro.2015.11.115.
Baršauskienė, V. (2006). Žmogiškųjų išteklių vadyba [PDF]. Prieiga inernetu: https://www.ebooks.ktu.lt/einfo/407/zmogiskuju-istekliu-vadyba/
Berber, N., Susnjar, G. S., Slavic, A., Baosic, M. (2014). Relationship between corporate social responsibility and human resource management- as new management concepts- in Central and Eastern Europe. Engineering economics, 25 (3), 360-369. Doi:10.5755/j01.ee.25.3.4222.
Boxall, P. (2014). The future of employment relations from the perspective of human resource management. Journal of Industrial Relations, 56 (4), 578–593. Doi: 10.1177/0022185614527980
Cinar, O., Karcioglu, F. (2013). The relationship between strategic management, institutionalization and human resource management: a survey study with family businesses located in the northeast Anatolia sub economic region of Turkey. Procedia – social and behaviour sciences, 99, 835-842. Doi:10.1016/j.sbspro.2013.10.555.
Guest, D, Paauwe, J., Wright, P. (Ed.) (2012). HRM and Performance – Achievements and Challenges, John Wiley & Sons.
Gungor, P. (2011). The relationship between reward management system and employee performance with the mediating role of motivation: A quantitative study on global banks. Procedia social and behavioral sciences, 24, 1510-1520. Doi:10.2016/j.sbspro.2011.09.029.
Homberg, F., Vogel, R. (2016). Human resource management (HRM) and public service motivation (PSM): Where are we, and where do we go from here? International Journal of Manpower, 37 (5), 746 – 763.Doi:10.1108/IJM-05-2016-0120
Ishizaka, A., Pereira, V. E. (2016). Portraying an employeeper formance management system based on multi-criteria decision analysis and visual techniques. International Journal of Manpower, 37 (4), 628-659. Doi: 10.1108/IJM-07-2014-0149
Kazlauskaitė, R. ir Bučiūnienė, I. (2008). The Role of Human Resources and Their Management in the Establishment of Sustainable Competitive Advantage, Engineering economics, 5 (60),78-84.
Korsakienė R., Lobanova L., Stankevičienė A. Žmogiškųjų išteklių valdymo strategijos ir procedūros. VGTU leidykla 2011. ISBN 978-9955-28-871-8.
Lobanova, L. (2015). Žmogiškųjų išteklių vadyba: metodai ir standartai. Viešasis administravimas/Public administration, 3-4 (47-48), 17-28.
Matsuo, M. (2015). Human resource development tofacilitate experiential learning: the case of Yahoo Japan. International Journal of Training and Development, 19:3, 199-210.
Mendelė-Leliugienė,M. (2013). Žmogiškojo kapitalo stiprinimo galimybės ugdant socialiai atsakingą asmenybę. Socialinis ugdymas, 2 (34), 26 -39.
Moon, T., Hur, W., Ko, S., Kim, J., Yoo, D. (2016) Positive Work-Related Identity as a Mediator of the Relationship between Compassion at Work and Employee Outcomes. Human Factors and Ergonomics in Manufacturing & Service Industries, 26 (1), 84-94. Doi:10.1002/hfm.201615.
Muhammad, A. M.,, Riaz, A. M., Chandan, L. R. (2009) Human Capital a Source of Competitive Advantage ‘‘Ideas for strategic leadership“. Australian Jornalof Basicand Applied Scieces.
Pasaoglu, D. (2015). Analysis of the relationship between human resource management practices and organizational commitment from a strategic perspective: Findings from the banking industry. Procedia – social and behaviour sciences, 207, 315-324. Doi: 10.1016/j.sbspro.2015.10.101.
Pivorienė, J. (2014). Darnios plėtros socialinė dimensija ir globalus švietimas. Socialinis ugdymas/Socialinės inovacijos socialinių industrijų plėtrai/ Social Education / Social Innovation for Social Industry Development, 3(39), 39–47.
Rose, K. (2016). Examining organizational citizenship behavior in the context of human resource development: An intergrative review of the literature. Human rosource development review, 15 (3), 295-316. Doi:10.1177/1534484316655662.
Russ-Eft, D. F. (2014). Human resource development, evaluation, and sustainability: what are the relationships? Human Resource Development International, 17(5), 545–559.
Santos, A. C. (2015). Human resources management in the company, performance and sense of commitment. Review of business managament, 17 (56), 1134-1148.DOI:10.7819/rbgn.v17i56.1736
Sendogdu, A., Kocabacak, A., Guven, S. (2013). The relation ship between human resource management practices and organizational commitment: A field study. Procedia – social and behavior sciences, 99, 818-827. Doi:10.1016/j.sbspro.2013.10.553.
Uslu, T. (2015). Innovation Culture and strategic human resource management in public and private sector within the framework of emploee ownership. Procedia – Social and behavioral sciences, 195, 1463-1470. Doi:10.2016/j.sbspro.2015.06.445.
Valentin, C. (2015). Greening HRD: Conceptualizing the Triple Bottom Line for HRD Practice, Teaching, and Research. Advances in Developing Human Resources, 17(4), 426– 441.
Vanagas, R., Vyšniauskienė L. (2012). Vadybos pagrindai [PDF]. Prieiga internetu: http://wdn.ipublishcentral.net/association_lithuania_serials/viewinside/359621196481203
Wright, P. M., McMahan, G. C. (2011). Exploring human capital: putting human back into strategic human resource management. Human rosource management journal, 21 (2), 93-104. Doi:10.1111/j.1748-8583.2010.00165.
Zakarevičius P., Bakanauskas A., Bakanauskienė I., Darškuvienė V., Grėbliauskas A., Kvederavičius J., Liesionis V., Petkevičiūtė N., Staniulienė S., Stonkutė E., Stripeikis O., Viliūnas V., Žukauskas P. Organizacijų vadyba. - Vytauto Didžiojo universitetas, 2011. ISBN 978-9955-12-738-3.
Žaptorius, J. (2007). Darbuotojų motyvavimo sistemos kūrimas ir jos teorinė analizė. Filosofija. Sociologija, 18, 105-117. Prieiga internetu: http://www.lmaleidykla.lt/publ/0235-7186/2007/4/105-117.pdf
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Mykolaitis Evaldas
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Подаючи текст статті до редакції, автор погоджується з тим, що авторські права на статтю переходять до видавця, при умові, якщо стаття приймається до публікації. Авторські права включають ексклюзивні права на копіювання, розповсюдження і переклад статті.
Автор зобов’язаний:
- нести відповідальність за достовірність представленої інформації та оригінальність поданих матеріалів своєї роботи до друку;
- зберігати за собою всі авторські права і одночасно надавати збірнику наукових праць право першої публікації, що дозволяє розповсюджувати даний матеріал з підтвердженням авторства і первинності публікації у даному збірнику;
- відмова в публікації не обов’язково супроводжується роз’ясненням причини і не може вважатися негативним висновком відносно наукової і практичної цінності роботи.
Автори зберігають за собою авторські права на роботу і представляють збірнику наукових праць «Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії» право першої публікації роботи, що дозволяє іншим розповсюджувати дану роботу з обов’язковим збереженням посилань на авторів оригінальної праці і оригінальну публікацію у даному збірнику.
Автори зберігають за собою право заключати окремі контрактні домовленості, що стосуються не-ексклюзивного розповсюдження версії роботи в опублікованому вигляді (наприклад, розміщення її в книгосховищі академії, публікацію в монографії), з посиланням на оригінальну публікацію в збірнику наукових праць.
Автори мають право розміщати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в книгосховищі академії чи на персональному сайті) до і під часу розгляду її в даному збірнику наукових праць, так як це може привести до продуктивного обговорення її даним збірником і великої кількості посилань на дану роботу (visnyk.zgia.zp.ua)
