Дослідження підходів до політико-адміністративних відносин у рамках нових демократичних режимів

Анотація

Дослідження є актуальним тому, що воно висвітлює існуючі підходи до політико-адміністратвиних відносин у демократичній державі, що народжується, приділяючи особливу увагу провідним аспектам основних європейських держав. Аналіз літератури. В статті проаналізовано роботи зарубіжних дослідників, таких як Макс Вебер, Вудро Вільсон, Френк Джонсон Гудноу, Лютер Гулік, Кеннет Дж. Майер, Лоуренс Дж. О'Тоул молодший, Кристофер Поллітт, Гірт Бокерт, Джеймс Х. Свара, Джон П’єр, Карл Фрідріх, Фред Крамер, і вітчизняних авторів, таких як В. Жук, В. Сака, Г. Руснак, А. Завтур, А. Попович, С. Соломон, П. Фрунташу, В. Попа, В. Мошнеага і І. Букатару. Метою статті є визначення типу оптимальних політичних та адміністративних відносин для забезпечення відкритого і відповідального управління у країнах з демократичними режимами, що народжуються. Завдання дослідження зводяться до вивчення різних моделей державного управління, які змінювалися у часі, щоб визначити особливості, які сумісні зі специфікою країн з перехідною демократією. Методологія дослідження. Дослідження базується на порівняльному аналізі та індуктивних і дедуктивних роздумах. Результат дослідження. У теперішній час теорії та моделі, що використовуються дослідниками, обмежуються двома крайностями: розділенням політиків та адміністраторів, з однієї сторони, та аргументацією взаємодоповнюваності політики та адміністрації, з іншої. Обидві теоретичні моделі були втілені у практиці у контексті трьох систем державного управління: континентальної, змішаної і британської. До сих пір ведуться різні дискусії в академічних колах про життєздатність перших двох моделей і немає реальної можливості досягти повного розділення ролей і цілей політиків і бюрократів. Ясним є одне: вища влада у державі – це політика незалежно від її призначення. Що стосується політико-адміністративних відносин у державах з демократією, що народжується, то на протязі десятиліть незалежності спостерігається використання у відносинах авторитарних методів з демократичним оформленням, направленим на задоволення вузьких інтересів правлячих та опозиційнихх сил, на противагу задоволення інтересів суспільства. Висновки. У відчайдушній спробі знайти реальний підхід до політико-адміністративних відносин у країнах з ранньою демократією, ми покликані усвідомити, що важко запропонувати реалізацію чистої моделі, проте оптимальна модель передбачає існування свободи обраної політичної влади та автономний, ефективний і стабільний адміністративний сектор, що відпвідає порядкам даної влади